Катерина Бабкіна та Сравчик (письменниця)

Українська письменниця, поет

Фото: Іван Цюпка

Візажист: Ганна Кареніна

Стиль: Ганна Іванова

Як у вас з’явився домашній вихованець?

Я хотіла собаку з дитинства. Коли я нарешті перестала жити в однокімнатній квартирі, де і я ледве поміщаюся, вирішила, що час настав. Пів року моніторила притулки в FB та Instagram, бо шукала маленьке цуценя. Нарешті знайшла фото найменшого цуценяти, яке взагалі будь-коли викладав притулок, і пішла знайомитися. Песик був дуже гіперактивний, гавкав і кусався, не сидів на ручках, не притулявся, не тикався мокрим носиком і мені зовсім не сподобався. А далі – я не зовсім розумію, як це сталося, — через три дні я забрала його до себе назовсім.

Спойлер – маленького собачки не вийшло.

Чому вирішили забрати тваринку в сім’ю?

Я хотіла смішну тваринку, яка буде лежати в різних місцях, обійматися, тикатися носиком і ходити за мною хвостиком, яку я буду гладити і виховувати. Не вийшло.

Чому не купили породисту тварину?

Тому що всі тваринки однаково класні та гарні, і я не змогла б віддати 500 чи 1000 євро за цуценя, знаючи скільки собак і котів потерпають на вулиці без допомоги в нашій країні.

Як змінилося тварина, після того, як ви забрали його додому?

По-перше, тваринка виросла на 15 кілограм. Песик був дуже маленький, коли я його взяла, і всі обіцяли максимум 10 кг, але щось пішло не так, і зараз собачка важить 20 і все ще росте.

По-друге, він став значно голосніше гавкати і діставати до всіх поверхонь вдома. У цьому проявляється його найкраща і, здається, єдина хороша риса – він не тягає і не гризе зарядки, вазони, папери, ручки, блокноти, ноутбуки, книжки і що там ще люди тримають на поличках і столах. Виняток становлять – ганчірка для миття посуду (в нас іде в середньому одна на тиждень, як тільки я забуваю її сховати, вона зникає) і моя шапка (в середньому розхід 0,1 шапки на місяць, я ношу її з листопада, і ще приблизно 0,8 шапки залишилося).

Також собака навчився сидіти, лежати, давати п’ять, давати лапу і не лізти в ліжко. Але краще б він навчився не стрибати на людей, не гавкати на перехожих і не вистрибувати мені на голову, коли хоче гратися.

Як змінилося ваше життя?

Якщо чесно, не дуже змінилося.

Єдине, що суттєво на мене вплинуло на початку, це –витрати. Я з перших днів з цим змирилася і просто більше про це не думаю.

В квартирі, де я живу, не було плінтусів, і шпалери, поклеєні кілька років тому, відставали від стін внизу коло підлоги. Песик навів з цим порядок – самі по собі шпалери його в принципі не цікавлять, але от те, що вони висять і ВОРУШАТЬСЯ – з цим він змиритися не зміг, тому зняв все на пів метри від землі.

Довелося переклеїти вітальню і кухню, заодно зробити плінтуси: матеріали + робота коштували понад 10 тис. грн., і це була одна з перших витрат на собаку. Після того я зрозуміла, в чому прикол цуценят за тисячу євро – їх, мабуть, продають з гарантією, що ваше майно залишиться цілим.

Після того пес, щоправда, нічого більше не нищив. Але я довгий час намагалася його виховувати і ходила до кінологів, зоопсихологів і здавала його на різні виховні пансіони. Один такий пансіон коштує як семестр філології в Могилянці, а заняття з зоопсихологом – дорожче, ніж сеанс з людським психологом.

Ну і ще собака їсть, губить м’ячики і намордники, йому треба робити щеплення і віддавати його в готель чи на перетримку, коли треба кудись поїхати.

Я не просто так шукала песика до 10 кілограм, а щоб возити його з собою в подорожі. Але це виявився не той песик (сміється).

Я дізналася, що я дуже люблю собак, значно більше, аніж думала до того.

Мене абсолютно не напружує його вигулювати, коли він не слухається чи бігає по квартирі, краде шкарпетки чи гавкає на гостей (коли ми самі вдома, він гавкає вкрай рідко, бо знає, що нічого не перепаде, а от коли в мене гості, його прямо не заткнеш, бо знає, що люди недосвідчені можуть погладити, щоби заспокоївся, погратися чи навіть дати щось з’їсти).

І я дуже, дуже, дуже люблю з ним обніматися і грати. Я розумію, що все, викладене вище, звучить як пекло на землі, але з собакою моє життя стало значно щасливішим.

Чи є в побуті різниця між породистою собакою / кішкою і не породистою?

Ні, є різниця між кожною конкретною собакою, як і між кожною конкретною людиною. Я знаю одну дуже породисту собаку з багатопоколінневим шляхетним родоводом, яка щойно залишається сама – розпорпує смітник і розкидає його вміст по квартирі. В квартирі, де вона живе, смітник в шафі і в відрі, що закривається на таку пластикову кліпсу, але вона витягає смітник з шафи і б’є його об стіни і меблі поки він не відкриється. В мене – гіперактивний і неспокійний собака, це – не дуже вдала комбінація для утримання вдома, але він, по-перше, дуже розумний, а по-друге – абсолютно не злий і не кусає нікого та ніколи.

Що б ви порадили людям, які збираються взяти не породисту тварину?

Піти і негайно взяти тварину 🙂