Ірина Ольховська та Джінжер

Модель обкладинки ювілейного  55-річного журналу Playboy, автор автомобільного шоу «Блондинка Рулить»,  телеведуча.

Чому вирішили завести собаку чи кішку? Що вас підштовхнуло?

Ну, я собаку заводити не збиралась, але якось їхала по трасі на Київське море і побачила збиту Джинджер. Худенька, вся поламана — дивитись неможливо було. Я її забрала і півроку лікувала, операцій було багато. Вона за півроку так себе показала (стала моєю захисницею), що я в неї остаточно закохалась. Потім ще був наступний етап — вона серйозно захворіла і в Україні таке не лікували. Ми поїхали в Нью-Йорк і ще півроку там лікувались — довелось навіть автівку продати.

Джинджер стала для вас більше, ніж просто собака?

Це був поклик серця. Я в той момент розривала стосунки і можна сказати, що Джинджер — це дарунок  небесний. Я рятувала її, а насправді — вона мене. Завдяки їй я зрозуміла, що таке справжня дружба, кохання. Дивно, що цьому мене навчила не людина, а собака.

Чому не взяли породисту тварину?

Я вважаю, що Джинджер з’явилась як якесь знамення, у нас дуже тісний зв’язок. Таке не купується. Та і взяти породисту собаку може кожен, а от тварину з вулиці, та ще й немаленьку, яка чотири роки прожила незрозуміло як і де — це не кожен може. Я не шукаю легких шляхів, а просто йду за покликом серця.

Як змінилась тварина після того, як ви забрали її додому? Були труднощі чи все було легко?

Ну, я вважаю, що всі дворняжки апріорі дуже кмітливі та вдячні. Моя собака вже тричі довела, що готова віддати за мене життя, тому віддати машину, щоб врятувати життя Джинджер — це найменше, що я могла зробити.

Що б ви порадили людям, які збираються взяти тварину? І що б порадили тим, хто хоче взяти не породисту тварину?

Не беріть тварину, якщо маєте сумнів. Багато тварин не можуть впоратись із зрадою хазяїв. А якщо вже берете з вулиці, то обов’язково зробіть всі щеплення, паспорт, ставте чіп, та перевірте на основні захворювання і будьте уважні з вибором лікаря. Я, за час лікування Джинджер зрозуміла, що є дуже багато недобросовісних лікарів. Якщо треба — в мене є декілька перевіренних контактів, я поділюсь.

І наостанок, мені б хотілося згадати тих, без кого Джинджер або не вижила б, або не адаптувалась. Вона ж дика була, довелось привчати до поводка, до ліфту — вона так його боялася, що чотирьма лапами впиралась, а серце вискакувало від страху.

Ці люди, це – Юрій Коновалов та Ярослава Куба (журналістка 1+1 Media, яка оплатила першу операцію, так як лікування було дуже дорогим), та інші лікарі.

Велика, сердечна вдячність тим людям, волонтерам, шо роблять свою роботу тихо і від душі.